Подарунок - символ поваги. Така система людських взаємин, як дарунок вiд нижчестоящого до вищестоящого (i, що показово, - навпаки), зложилася ще в епоху феодалiзму. При цьому було важливо все до дрiб'язкiв: хто, кому i як дарував. Скажемо, у мiстах феодального Близького Сходу дiяли спецiальнi фабрики, що виготовляли тiльки подарунки. Наприклад, зброяя, що правитель могла вручати своїм пiдданим; тканини з iм'ям халiфа; халати, якi вiн дарував зi свого плеча.
З одного боку, такий подарунок показував, що володар уважно стежить за життям своїх пiдлеглих, а з iншого боку - пiдкреслював владу хазяїна над ними. У тi давнi столiття було закладено й iнше непорушне правило: якщо феодал обдаровував васала, той був зобов'язаний вiдповiдати йому тим же.
Подiбна система взаємин iснувала й на Русi. Зi шкiльної лави ми пам'ятаємо такi факти з iсторiї, як дарування "за чесну службу" земельних надiлiв iз селянськими душами. Ця система процвiтала у всiй Європi. Князi обдаровували воєначальникiв, царi - бояр i вельмож. Мiг государ за вiрнiсть i вiдданiсть нагородити пiдданого й шубою iз царського плеча, адже вiн "жаловати своїх холопей" був "вiльний i стратити їх теж".
У тi далекi часи iснувала своєрiдна дипломатична етика: члени iноземних посольств були в Москву з багатими подарунками. Але найчастiше це були подарунки лише за назвою. У таких випадках скарбниця ретельно оцiнювала їх i, вiдповiдно до оцiнки, вiдсилала грошi дарувальниковi. Речi, що не представляли iнтересу для великого князя Московського, верталися послам.
Особистi подарунки дружнiх королiв не пiдлягали поверненню й не припускали грошової компенсацiї. Обмiн подарунками мiж государями звичайно носив полiтичний характер. Государi, стремившиеся схилити до союзу своїх сусiдiв у важких зовнiшньополiтичних ситуацiях, обдаровували їх самими дивовижними й небаченими подарунками.
При iоаннi Грозному Москва вперше побачила живих левiв. Їх надiслала царевi англiйська королева Єлизавета. Цар велiв тримати левiв у ровi в стiн Кремля.
Перський шах сподiвався утягнути Росiю у вiйну з Османською iмперiєю. Вiн надiслав у подарунок паную велетенського слона. Поява слона на вулицях Москви було зустрiнуто москвичами з найбiльшим здивуванням. Юрби зевак випливали за слоном по вулицях столицi. Пiд час чуми погонич слона вмер. Тварина занудьгувала. У Москвi не було людини, що знав би, як годувати слона. Лiтопису запевняють, що слон улiгся на могилi погонича й перестав приймати їжу. Там вiн i вмер.
Московськi ловчие привозили пiйманих у iз соколiв i кречетов, що вважалися кращим мисливським птахом. У Захiднiй Європi соколи цiнувалися вкрай високо. iван iV неодноразово посилав навчених з у подарунок сусiднiм государям.
Послам дружнiх країн монарх вручав подарунки й з нагоди їхнього вiд'їзду на батькiвщину. Австрiйський посол Сигiзмунд Герберштейн одержав вiд iвана iV шубу iз царського плеча, дорогий каптан iз золотої парчi, пiдбитий соболями, шапку, чоботи, зв'язування дорогоцiнних хутр. Але при несприятливому результатi переговорiв монарх вiдпускав дипломатiв без подарунка.
iнодi дарунки ставали "яблуком розбрату". В 1570 р., коли в ходi Ливонской вiйни вiдбувся несприятливий для Росiї поворот, iван Грозний запросив у Москву польських i литовських послiв для висновку миру. Поляки були не ладь укласти мир, тодi як литовцi вели справу до розриву.
Литовський посол пiднiс у дарунок паную чистокровного арабського скакуна. Одержавши чималу суму грошей, посол заявив, що запропонована цiна його не влаштовує. Грiзний велiв заплатити грошi, викликанi литовцем, пiсля чого стрiльцi порубали коня на очах у послiв. Вiйна тривала ще 12 рокiв.
Подарунки минулого й iншими - "творчими": в 1782 р. З Державiн написав оду "Фелица", присвячену двадцятилiттю сходження на трон Катерини ii. Тiльки через рiк вiршi, що сподобалися ясновельможному князевi Потьомкiну, були надрукованi в журналi "Спiврозмовник аматорiв росiйського слова". Цей номер був пiднесений iмператрицi, що зворушилася до слiз i зацiкавилася автором.
Кiлька днiв через Державiн одержав поштою з нарочним пакет з подарунками государинi: 500 рублiв i золоту табакерку, обсипану дiамантами.
Чому - табакерку? В XViii столiттi в моду в аристократiв увiйшла звичка нюхати тютюн. iмператриця часто дарувала табакерки, виконанi на першому в Росiї порцеляновому заводi. Обдаровувати своїх улюбленцiв i чиновникiв, що вирiзнилися, вона любила також перснями, мiнiатюрами зi своїм зображенням.
Нагороджений мiг за бажанням одержати зi скарбницi вартiсть прикрашеної кращими ювелiрами табакерки або персня. Звичайно, "грошима" вирiшувалися брати деякi; втiм, тодiшня етика не забороняла при нагодi закласти або продати подарунок. Однак нерiдко вiн ставав сiмейною релiквiєю.
|
